«КРИК І ШЕПІТ»

«КРИК І ШЕПІТ»

Валентин Десятерик

(газета «День», №73, 2007р.)

У березні 2007 року в Києві на сцені Національної опери Михайлові Васильовичу Мельнику президент України вручив Національну премію імені Тараса Шевченка за виставу «Гріх» у Дніпропетровському муніципальному театрі одного актора «Крик».

Пряма мова М. М.:

— Мій театр – це я. Кожна вистава в мене в голові, мною народженна, викохана, вистраждана, тому ніхто не може нав’язати мені свого. В мені це має заболіти. Мені цікаво творити, і тільки Бог знає, яким трудом це дається. Я жартую, що бережу державні кошти, бо навіщо мені 20 акторів, коли є особа, яка здихає щовечора, аби донести до кожного якісь глибокі поняття, філософське сприйняття світу. Я люблю неходжені стежки. Мені треба зняти з себе одіжі здерти шкіру до крові, щоб перебрати на себе увесь біль, який мене оточує. Не відчувши, я ніколи не передам того на сцені. Я так живу. Той, хто розуміє це, то мій глядач, з ним ми одної крові.